Знать од Бога і голос той, і ті слова...

Т.Г. Шевченко

           Березень в українців асоціюється з іменем Тараса Григоровича Шевченка. І це закономірно: щороку, ранньої весни, приходить до нас Великий Кобзар – оновлений, неповторний і безмежно рідний. Як весна оновлює природу, так і поезія нашого національного Генія і Пророка оновлює наші душі, зміцнює наш дух, закликає бути свідомими громадянами – чесними, принциповими, гуманними, милосердними, відкритими світові, закликає щиро любити свій народ, рідну Україну. Адже Шевченко – це і є сама Україна, велика і невмируща слава українського народу, духовну велич і красу якого він підніс на найвищий п’єдестал, чим збагатив не тільки рідну землю, але й увесь світ:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Поет росте й розвивається в часі, залишаючись вічним нашим сучасником, і нам ще йти і йти до його осмислення, до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка. Тарас Шевченко – це такий могутній, такий потужний талант, що за параметрами діянь він співмірний великим світочам Відродження. Він сповна виконав свою історичну місію: «відстояв у многоликості людства лице і характерну поставу свого народу, за якими його пізнає світ» (Б.Олійник).

Доторкаючись до творчості Кобзаря, ми долучаємося до високого, мудрого, світлого, животворящого слова, яке надихає, збагачує, підносить. Пам’ятаймо: Шевченко – невичерпний, це митець, який «відкрив для української нації двері у безкінечність, він є гарантом нашої вічності» (М. Жу-

линський). Тож крок за кроком пізнаваймо Шевченка, якнайглибше і якнайповніше осягаймо, вивчаймо його творчість, адже Шевченкова спадщина – наш духовний орієнтир. Любити Шевченка – це любити Україну, любити Україну – це любити Шевченка, бо ці поняття нерозривні, нероздільні.  

            У повісті «Музикант» Т.Г. Шевченко написав: «Я страшенно люблю дивитися на щасливих людей, і, по-моєму, немає прекраснішого, немає чарівнішого видовища, як образ щасливої людини».

            Тож в ім’я пам’яті нашого Кобзаря, станьмо щасливими. Україно, стань, нарешті, щасливою. Цього так хотів Тарас Григорович Шевченко.