І знову серце розривається на шматки: стало відомо про загибель Андрія Єлісєєва, випускника 2002 року. І досі стіни альма-матер зберігають спогади про веселого руденького хлопчика… Але війна повертає до жорстокої реальності... Після закінчення гімназії Андрій продовжив здобувати освіту в Академії митної служби України м.Дніпра. З 2007 по 2012 рік працював на Київській митниці. Із 2012 року був заступником директора в геолого-розвідувальній компанії, потім займався будівельним бізнесом. Андрій із Христиною (дружиною) народили двох діточок. Чоловік мріяв про свій  яблуневий сад, хотів вирощувати ягоди, завести пасіку… Андрій захоплювався зброєю. Після повномасштабного вторгнення пішов добровольцем, щоб очистити рідну землю від окупантів. 24 лютого 2022р. один із перших разом із другом-сусідом пішов у військкомат. Перші пів року служив у Голосіївському військкоматі. Потім за власним бажанням перевівся в бойовий підрозділ. Почав вивчати снайперську справу. Був направлений під Бахмут у складі піхоти. Під час участі в бойових діях отримав поранення. Дивом зміг вибратися, хоча неодноразово втрачав свідомість і орієнтування. Дістав мінно-вибухову травму спини та голови, контузію.
У лікарні та в тилу довго не затримався, одразу в грудні повернувся в зону бойових дій, став допомагати вивозити поранених. Андрій був не тільки вправним снайпером, а ще й неперевершеним водієм. Говорив, що не може бути вдома, коли знає, що побратимам потрібна допомога. Його позивний «Бродяга», тому що не сидів на місці, постійно чимось був зайнятий. Завжди мав багато ідей. Його знали всі, і він знав усіх. Ніколи не боявся сказати правду у вічі, незважаючи на ранги та посади. Завжди готовий допомогти. Проте 13 липня 2023 року безжальна війна обірвала життя захисника. Андрій загинув під час виконання бойового завдання під П'ятихатками Запорізької області від артилерійського обстрілу.
Гімназійна спільнота висловлює щирі співчуття родині. Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються у наших серцях. Їхні подвиги - приклад для майбутніх поколінь.