Ліцей №32, безперечно, народилася під щасливою зіркою. Історія її починається з кінця ХІХ століття, коли на вулиці Великій Васильківській, 96 було зведено чоловічу гімназію №4 за проектом архітектора Чекмарьова. У її стінах навчався відомий поет і співак Олександр Вертинський. Під час інтервенції польських військ у приміщенні сталася пожежа, після чого ліцей не функціонувала. З 1926 року навчальний заклад відновили як школу робітничої молоді №32 в будинку, де нині знаходиться посольство Ватикану.
До Другої світової війни заклад очолювала Лернер Раїса Мойсеївна – освічена, інтелігентна жінка, яка зуміла зібрати сильний педагогічний колектив однодумців. Незважаючи на скруту, школа стрімко розвивається. Вікторовська Варвара Афанасіївна створює найкращий у місті кабінет фізики, у 1956 році їй буде присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України». Навчальний заклад підтримував тісні зв’язки з творчими колективами міста. У гості до школярів часто приходили Марія Заньковецька, Микола Садовський, Максим Рильський, Вадим Гомоляка. Гордістю учнів та вчителів був самодіяльний театр, яким керували професійні актори. 1936 року школа святкує перший випуск. Усі двадцять три випускники стають студентами вищих навчальних закладів. Були серед них керівники великих підприємств і відомі лікарі, талановиті конструктори та офіцери. У 1941 році навчання було перерване:
Рання впала на них сивина.
У день шостого в школі випуску
Увірвалась, як вихор, війна.
Мужньо й самовіддано захищали рідну землю від фашистських загарбників 14 педагогів школи та понад 200 її випускників.
У 1944 році навчальний заклад відновив роботу. І хоч жилося вкрай сутужно, та непереборне бажання працювати, давати дітям знання допомагало долати всі труднощі. Учителі самотужки ремонтували приміщення й меблі, їздили до лісу заготовляти дрова, щоб було чим опалювати споруду взимку. З року в рік авторитет навчального закладу зростав, він уже не міг розмістити всіх охочих у ньому навчатися. І в травні 1957 року Фесенко Микола Федорович, який очолив школу після війни, розпочинає будівництво нового приміщення. А вже першого серпня 1958 року Байда Анатолій Ілліч, начальник будівельного тресту, здав новобудову Державній комісії. Першого вересня дружна шкільна родина святкувала новосілля. Багатьом поколінням учнів стіни школи стали творчості й перемоги в спорті, були й свідками поразок та невдач. Але і радість, і смуток завжди ділили з учнями їхні наставники.
Учитель – професія надзвичайно відповідальна, але цю відповідальність навіть порівнювати важко з тією, яку несе на своїх плечах директор, адже це вчитель учителів, вічний добувач, це людина, особистість, яка завжди мусить бути на висоті, аби обстоювати інтереси дітей, педагогів, батьків – школи в цілому. Саме таким директором, Директором з великої літери , був Олександр Трохимович Шевчук, який працював на цій посаді з 1958 по 1974 рік. Це був енергійний, ініціативний, талановитий керівник, чуйна, мудра, принципова людина, яку глибоко поважали всі: і школярі, і вчителі, і батьки. Олександр Трохимович зміцнив матеріально-технічну базу школи, підніс її авторитет. Упродовж багатьох років очолюваний ним колектив виборював перше місце в соціалістичному змаганні серед навчальних закладів Києва. На базі школи систематично проходили семінари директорів не тільки столиці, але й усієї України. З 1961 року навчальний заклад має новий статус – школа з поглибленим вивчення англійської мови. Формуються нові традиції, які зберігає, продовжує і примножує кожне наступне покоління, зокрема розпочинає роботу Клуб інтернаціональної дружби, який започаткував міжнародні зв’язки.
Тридцять другій щастило на директорів. Усі вони були достойні очолювати вже знаний і шанований у місті навчальний заклад. Бондарева Г. О. (директор з 1974 по 1978 р.) зуміла зберегти колектив, зміцнити і поглибити зв’язки з шефами – НВО «Квант», які допомогли капітально відремонтувати приміщення, придбати сучасні технічні засоби навчання.
З 1978 по 1985 рік на посаді директора працювала Лебедєва Ю. Г., талановитий керівник, прекрасний методист, улюблена вчителька історії всіх учнів. Педагогічні ради й семінари, проведені нею, донині пам’ятають учителі. Міністерство освіти вивчає і схвалює досвід виховної роботи школи. Юлія Геннадіївна здійснює добудову шкільного приміщення.
У 1985 – 2004 рр. педколектив школи очолила Сенькова Л. О., уже досвідчений директор, депутат Московської райради м. Києва. Стараннями Лідії Олексіївни відкрито нові навчальні кабінети, гімнастичні зали, комп’ютерний клас. Школа удостоєна звання «Зразковий навчальний заклад міста».Плідно розвиваються зв’язки з миротворчими волонтерськими рухами «Peace Lanterns» та «Педагоги за мир» . У 1996 році школі №32 з поглибленим вивченням іноземних мов надано статус ліцею . Здійснюється диференційоване навчання, вводиться цикл профільних предметів, до викладання яких залучаються фахівці вищих навчальних закладів. Ліцей тісно співпрацює із сільськими школами Житомирщини, Чернігівщини, Полтавщини.
З 2004 року директор – Чумак Світлана Володимирівна, випускниця школи №32 1981 року, учитель-методист, відмінник освіти України. Новий директор активізувала роботу ліцею на всіх напрямках її діяльності: суттєво зміцнила матеріально-технічну базу (з’явилися нові сучасні кабінети, ще один комп’ютерний клас, оснащений комп’ютерами останнього покоління, кожен кабінет має необхідні технічні засоби навчання), створює умови для впровадження новітніх технологій (п’ять навчальних кабінетів оснащені інтерактивними дошками). На якісно новий рівень вийшли багаторічні зв’язки з гімназією №1 міста Козельця, спільно з якою зав’язали тісне співробітництво з однотипним навчальним закладом м. Сауе (Естонія): упродовж кількох років ці три ліцею працюють над проектом »Впровадження демократичних методів управління навчальними закладами нового типу». Під керівництвом Світлани Володимирівни ліцей бере активну участь в експериментальних програмах: «Християнська етика», «Сходинки до інформатики», «Впровадження елементів дистанційного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах м. Києва». Дбає молодий директор і про удосконалення методики навчання: у 2010 році ліцей видала практико зорієнтований посібник «Компетентнісний потенціал проектної діяльності в загальноосвітньому навчальному закладі». Чумак С. В. постійно дбає про формування творчого, висококваліфікованого педагогічного колективу, який з упевненістю дивиться в майбутнє.
Школа починається з учителя. Справжній педагог, мудрий наставник – гордість кожного навчального закладу. Всі вчителі ліцею №32 заслуговують на повагу, добре, тепле слово, але особливо хочеться сказати про кращих з найкращих – про заслужених учителів та орденоносців.
У 1954 році до школи №32 прийшли дві випускниці Київського державного педагогічного інститут ім. М. Горького – учитель математики Довгодько Н. Г. та вчитель фізики Шкіль К. Т. Дві подруги, дві талановиті вчительки, дві мудрі жінки, дві подвижниці педагогічної справи, які залишили надзвичайно яскравий слід в історії альма-матер. Вони прийшли до школи, щоб залишитися в ній не надовго – назавжди.
Вимоглива й чуйна, строга й толерантна, відповідальна й принципова, безмежно закохана в математику, Надія Григорівна Довгодько стала улюбленою вчителькою сотень учнів. Сорок вісім років віддала школі, жодного! дня не була на лікарняному (хіба лише тоді, коли народила сина й доньку). Понад тисячу школярів навчила вона математики. Її учні щороку ставали переможцями олімпіад. Піввіку Надія Григорівна залишалася вірною одному колективу, здобула незаперечну шану , повагу, любов багатьох поколінь учнів, батьків, колег. Держава високо поцінувала працю Надії Григорівни, нагородивши її орденом «Знак Пошани», медаллю А. С. Макаренка. Надія Григорівна Довгодько до останнього дня самовіддано трудилася, щедре на добро серце сповна віддала дітям. Передчасно й несподівано вона відійшла у вічність, але довго-довго житиме в серцях своїх учнів, які (ми абсолютно переконані в цьому) розповідатимуть про неї своїм дітям, онукам і правнукам.
Людина високого професіоналізму, у поєднанні з бездоганною організованістю, пунктуальністю, витримкою, виваженістю, природною інтелігентністю, вишуканістю у всіх діях і вчинках – такою знають колеги і кілька поколінь випускників Шкіль Катерину Тодосівну, прекрасного учителя фізики. Катерина Тодосівна створила найкращий не тільки в місті, але й у країні автоматизований кабінет фізики, який відповідав усім сучасним вимогам і тримав першість упродовж п’яти років. Серед вихованців талановитої учительки кілька докторів та кандидатів фізико-математичних наук. За добросовісну працю Катерина Тодосівна нагороджена медаллю «За трудову доблесть», а також їй присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України». Тридцять вісім найкращих років свого життя віддала вона дітям, пропрацювавши в школі від часу закінчення ВНЗ до виходу на заслужений відпочинок.
З 1963 року в ліцею працює учитель англійської мови Сергєєва Галина Іванівна, ерудована, багатогранна, демократична людина, до якої тягнуться діти, з радістю йдуть до неї на уроки, бо вміє вона знайти підхід до кожного учня. Галина Іванівна завжди з ентузіазмом бралася за кожне нове починання, сміливо впроваджувала передові досягнення педагогіки і методики навчання. Її учні – співтворці уроку, і саме такий підхід до викладання предмета дає найкращі результати. В науку до Галини Іванівни намагаються віддати своїх дітей її випускники. Праця Галини Іванівни високо поцінована державою: за високі показники в роботі її нагородили медаллю «За трудову доблесть» та орденом Трудового Червоного Прапора.
Людиною неспокійного серця є учитель фізичної культури Козетов І. І. 57 років віддав він улюбленій справі, провів понад 60 тисяч уроків та різних спортивних заходів, навчив плавати понад дві тисячі дітей. Ігор Іванович – автор багатьох публікацій, розробив і видав методичний посібник «Зошит фізичного виховання» для 1- 11 класів, кандидат наук з фізичного виховання і спорту. Створив систему нестандартного обладнання. Підготовлені Ігорем Івановичем команди неодноразово перемагали в спортивних змаганнях різних рівнів – від шкільних і районних до всесоюзних і всеукраїнських. Держава високо оцінила працю Козетова І. І. Він – почесний працівник фізичної культури, заслужений учитель України, нагороджений медаллю А. С. Макаренка.
В. І. Матвєєва розпочала свій трудовий шлях як старша піонервожата, а закінчила заступником директора столичної ліцею. Грамотний керівник, чудовий методист, мудрий наставник, Віра Іванівна уміла побачити найменший успіх колеги і розвивати те найкраще, що має вчитель, щоб він повірив у власні сили, у свій педагогічний талант. Допомагати колегам, підтримувати їх у роботі й житті було й залишається (хоч Віра Іванівна вже на заслуженому відпочинку) органічною потребою її неспокійної душі. Упродовж багатьох років Матвєєва В. І. очолювала школу молодого вчителя початкових класів району, дбайливо вирощувала справжніх майстрів педагогічної справи; керувала практикою студентів Київського педагогічного коледжу №1; щедро ділилася своїм багатим педагогічним досвідом з колегами, проводила районні й міські семінари-практикуми, майстер-класи, дні відкритих дверей, про які й донині із вдячністю згадують колеги.
З 1974 року працює в ліцею Кривутенко Тамара Анатоліївна – учитель-методист української мови та літератури, людина з поетичною душею. Творчий, ініціативний, талановитий педагог володіє інноваційними технологіями навчання, багато уваги приділяє роботі з обдарованими дітьми. Під її керівництвом вийшла збірка учнівських поезій «Первоцвіт», виходить гімназійна газета «Молодіжка», учитель готує дитячі вірші до друку в щорічній збірці творчих робіт «Печерськом славиться столиця». Тамара Анатоліївна ділиться досвідом з колегами: проводить районні і міські семінари, методичні розробки, статті та рецензії учителя друкуються в педагогічних виданнях. Вихованці Тамари Анатоліївни щорічно стають переможцями олімпіад, а в конкурсах МАН двічі виборювали першість на Всеукраїнському етапі. Кривутенко Т. А. – автор гімну ліцею, створює цікаві сценарії літературних вечорів та свят, які викликають захоплення глядачів. У 2006 році за добросовісну творчу працю Тамара Анатоліївна удостоєна почесного звання «Заслужений вчитель України».
Ліцей №32 має особливу ауру. В ній працюють справжні патріоти. Інакше як пояснити той факт, що 16 випускників ліцею, закінчивши вищі навчальні заклади, повернулися до школи й успішно працюють пліч-о-пліч із своїми учителями.
У 2006 році ліцей відзначила своє 80-річчя. Педагогічний колектив нагороджений Грамотою Верховної Ради України за заслуги перед українським народом
