ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

   Кожна дитина неповторна й особлива, і кожна потребує до себе уваги з боку дорослих.  Навчання і виховання може бути ефективним лише за умови, коли педагоги і батьки враховують індивідуальну своєрідність кожної дитини: її потреби, особливості темпераменту, спрямованість здібностей, уподобань та інтересів, рівень розвитку інтелекту й творчості. Це означає, що дорослі з повагою ставляться до кожної дитини, позитивно реагують на її інтереси, запити, підтримують і розвивають природні дані.

  Проте індивідуальні особливості дитини слід відрізняти від вікових, які настають з дозріванням або старінням організму. На деяких вікових етапах розвитку людини, наприклад, у підлітковому віці, вікові та індивідуальні особливості важко диференціювати. Імпульсивність, нестриманість, вразливість підлітків часто сприймають як прояви індивідуальних рис.

    До природних індивідуальних особливостей належить тип нервової системи, темперамент. У сучасній психології  виділяють такі типи темпераменту: сангвінік, флегматик, холерик, меланхолік. Кожному з цих типів властиві своєрідні психологічні особливості. Під впливом умов життя, завдяки пластичності і сприйнятливості нервової системи вроджений тип вищої нервової діяльності обростає різними набутими рисами. У результаті утворюється сплав вродженого і набутого. Розмежувати ці складові надзвичайно складно, але й дуже важливо. Адже тільки виділивши природжені риси, ми отримуємо ключ до тренування типу нервової системи. Мова, звичайно, йде не про перероблення типу, а лише про маскування тих чи інших його рис, що має велике значення у вихованні. Дорослим необхідно вміти визначати тип нервової системи дитини, щоб правильно спрямувати розвиток дитячої особистості, зрозуміти і пояснити ті чи інші нюанси дитячої поведінки, швидко прийти на допомогу, коли треба, запобігти небажаним реакціям тощо.

ДІТИ - САНГВІНІКИ

   Сильний, урівноважений, рухливий тип нервової системи. Такі діти енергійні, активні, життєрадісні. Швидко і легко переключаються з однієї діяльності на іншу, переходять від веселих розваг до серйозної справи (йдеться про швидкість реакцій і перехід нервових процесів від збудження до гальмування, а не про здібності чи загальний психічний розвиток дитини).

   Перебіг адаптації до нових умов життя в таких дітей, як правило, безболісний. Вони швидко налагоджують нові контакти. Ці діти працелюбні, витримані. У сангвініків легко виробляються різноманітні нові вміння та навички, а також відносно швидко переробляються вже набуті. Вони легко переносять нетривалі навантаження і вправно відновлюють працездатність. Одноманітність, в’ялість ситуацій помітно знижують можливості уваги, підвищують схильність до відволікань на сторонні подразники, що, у свою чергу, впливає на загальну працездатність дитини.

   Здійснювати виховний вплив на таких дітей найпростіше на основі довірливих дружніх стосунків.

ДІТИ - ФЛЕГМАТИКИ

    Сильний врівноважений, інертний тип нервової системи. Ці діти спокійні, не схильні до поспіху. Їм потрібен певний час, щоб правильно відреагувати на той чи інший вплив. Адаптація до нових умов життя відбувається повільно, часто з труднощами (можуть бути і важкі форми ускладнень). Необхідність включитися у будь - яку діяльність одразу викликає розгубленість, а нерідко й переляк. Навички і звички у цих дітей виробляються повільно, але міцні і тривалі. Переробляти звички надзвичайно важко. Для емоційної сфери характерна зовнішня байдужість. Почуття і переживання можуть бути дуже глибокі, але зовні зовсім непомітні. Неадекватні емоції виникають рідко. Конфліктних ситуацій такі діти найчастіше уникають. Проте у стані глибокого емоційного збудження можуть перебувати тривалий час (за відсутності видимих проявів емоцій).

  У вихованні дітей з флегматичним типом нервової системи потрібен розумний режим і терпіння. Має значення навіть дотримання режиму сну: не рано вкладати увечері, не затягувати денний сон, будити вчасно, але так, щоб при цьому не дратувати дитину. Пам’ятаючи, що перевиховувати навіть дріб’язкові звички у таких дітей дуже важко, потрібно попереджати їх появу. Не моралізувати з приводу неуважності до скрутних ситуацій з близькими, а тренувати чуйність „уроками” доброти, бути прикладом для наслідування. Доброзичливо, але неухильно стимулювати до співучасті у добрій справі.

ДІТИ - ХОЛЕРИКИ

    Сильний, неврівноважений тип нервової системи, з яскравою перевагою збудження над гальмуванням. Холерики енергійні, гарячі, запальні, часом поводяться різко і грубо. У звичайних умовах швидко і легко переключаються на нову діяльність, активно беруться за будь-яку справу, інколи одночасно охоплюють кілька дій.

   Перебіг адаптації до нових умов життя у холериків, як і у сангвініків, за відсутності емоціогенних ситуацій (належної уваги з боку дорослих, запобіжних дій тощо) легкий. Легко налагоджують стосунки, мають широке коло знайомих. Водночас своєю гарячкуватістю, неспокійністю, сварливістю постійно створюють конфліктні ситуації. Але після сварок швидко „відходять”, не тримають довго образи.

    Ці діти здатні швидко відпочивати і продовжувати займатися складною справою, уперто домагаючись результату. Але це можливе лише за умови психологічного комфорту. Адже холерикам властива і раптова зміна бурхливої активності на різкий спад настрою і повну бездіяльність. Витримка, такт і терпіння близьких дорослих – ось ключі до душі такої дитини.

    Процес вироблення умінь і навичок протікає нормально і продуктивно, якщо враховувати суттєві особливості дітей-холериків: швидка втомлюваність уваги /але короткочасна/ ускладнений розподіл і переключення уваги, велика сила емоції і знижені можливості вольового зусилля, пов’язаного з гальмуванням.

    Такі діти мають бути постійно в полі зору дорослих. З раннього віку необхідна так звана „психотерапія” з метою формування гальмівних механізмів. Тут особливо важливо виховувати навички спілкування, ставлення до конфліктних ситуацій, уміння і бажання їх уникати, здатність спокійно вийти з конфліктної ситуації. Забезпечуючи умови для реалізації бурхливої енергії таких дітей, треба максимально спрямовувати її на конкретні справи.  Дорослим потрібне не лише терпіння при вихованні таких дітей, а ще й уміння бути підкреслено спокійним, лагідним і витриманим навіть при вибухах дитячого гніву. Ніякі моралізування, насмішкуваті зауваження, покарання недопустимі. Краще ізолювати дитину на якийсь час, допомогти заспокоїтись і спробувати разом з нею поміркувати над тим, що трапилося. Оцінити власну поведінку має сама дитина. Не можна вимагати від холериків обіцянок і клятв більше не чинити таке. Діти завжди щиро хочуть бути на рівні очікувань близьких дорослих, але не всім їм це вдається. Тому тактика дорослого має бути відповідною до дитячих очікувань. Це – розуміти її, допомогти гідно вийти зі скрути і вселити надію на безконфліктне спілкування.

 ДІТИ – МЕЛАНХОЛІКИ

    Слабкий тип нервової системи. Діти із схильністю до такого типу мало активні, сором”язливі, замкнуті. Чітко виражена чутливість до найменших подразників. Образливість із можливими хворобливими проявами. Приглушено ображений вияв свого ставлення до оточення, здатність вловлювати найтонші реакції стосовно себе. Дітям цього типу властиві часто неадекватні глибокі переживання.

    Адаптація до нових умов життя майже завжди болісна і довга. Але полегшити процес адаптації можна, завчасно і спеціально готуючи дитину до очікуваних змін, максимально розтягуючи у часі процес входження у нове життя.  При зустрічах з новим, у проблемних ситуаціях (навіть при знайомих завданнях, поставлених у незвичних умовах) підвищена чутливість цих дітей переходить у нервозність (стурбованість, напружене обличчя, нерівномірне дихання, скутість рухів, незграбність, часом сльозливість). Часто такі діти втрачають багато зайвих сил при виконанні простих для рівня їх розвитку, але нових за формою завдань.

    Абсолютно недопустимі суворі зауваження, підвищений тон висловлювань з приводу невдач, необачних вчинків тощо. Якщо дотримуватися цих порад і створити сприятливу атмосферу, діти-меланхоліки здатні до високої пізнавальної активності, можуть досягти хорошого результату в доступній і цікавій їм діяльності. Проте при цьому вони втомлюються швидше від інших дітей і потребують певного душевного спокою для відновлення працездатності. Після такого відпочинку при повторенні – закріпленні освоєного матеріалу діти вже почувають себе впевненіше, самостійніше. Найбільше ранимою у дітей - меланхоліків є емоційна сфера. Загострена чутливість до свого оточення дозволяє дитині помічати найменші зміни в настроях і поведінці людей, емоційно відгукуватися на них. Навіть слухання казок, оповідань, перегляд видовищ тощо викликають широку гаму переживань. Постійне напруження емоційної сфери забирає найбільше сил.

    Дітям із слабким типом нервової системи конче необхідне визнання оточенням їх значущості, схвальні оцінки вчинків. Вони гостро відчувають потребу у спілкуванні з близькими, чутливі до всього, що відбувається, готові прийти на допомогу, здатні на справжнє співчуття, тривалі милосердні дії стосовно близьких. Схильність до придумування всіляких страхів, страх перед невдачею навіть у звичних справах, навіюваність і таке інше властиве певній частині дітей зі слабким типом нервової системи. Їм достатньо, як кажуть, краєм вуха почути проблемну розмову близьких дорослих, підвищений тон у звертанні один до одного, побоювання когось з приводу можливих неприємностей для сімейного кола, щоб спрацювали всі негативні моменти їх темпераменту. Ось чому батьки мають завжди зважати на присутність дитини, не залишати її наодинці зі своїми думками.

   Важливими моментами у житті меланхоліків є хвилини перед сном і пробудженням. Дитині потрібна любляча мама, її тепло, ласка, розповіді щасливих казок перед сном. І таке ж спокійне пробудження в любові.

   У ході індивідуального розвитку дитини темперамент піддається значній корекції під впливом умов життя і особливо цілеспрямованого виховання.