Я І МОЯ ДИТИНА

ПОШУКИ ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

Рекомендації батькам щодо

успішного подолання емоційних проблем підлітка

Підвищена тривожність - це проблема, яку підліток не завжди здатен подолати самостійно, потребуючи активної доброзичливої підтримки і допомоги, насамперед психологічної. Тому прояви тривожності у поведінці підлітків активізують питання своєчасної діагностики її причин і планування адекватних заходів корекційного впливу, ефективність якого, безумовно, залежить від скоординованості зусиль психолога та батьків.

Залучення батьків має важливе значення для успішного подолання емоційних проблем у підлітка. Бажано, щоб психологічна допомога здійснювалася за запитом батьків та опиралася на їх готовність дотримуватися таких умов:

1. 1.Терплячість і послідовність у реалізації рекомендацій.
2. 2.Здатність ставати на бік підлітка, дивитись на себе його очима.
3. 3.Доброта, чуйність, природність у стосунках із підлітком.
4. 4.Контроль власних почуттів і вчинків.
5. 5.Оптимізм і настанова на позитивний результат.

Діти бояться частіше, ніж гадають дорослі, але приховують свої страхи, аби догодити батькам, не налякати їх.

Рекомендації психолога не нав'язуються як незмінна доктрина і тим паче не деталізуються на всі випадки життя. Швидше за все, це напрямок або шлях розв'язання проблем, що виникають у підлітків. До того ж, результати будуть помітними не одразу, а поступово, разом зі зміною ставлення батьків до дітей, перебудовою системи сімейних стосунків.

Щоб знизити тривожність у підлітка, необхідно:

• підтримувати в дитині позитивне самосприйняття (підбадьорювати, заоохочувати, демонструвати впевненість у її можливостях);
• забезпечувати ситуації з гарантованим успіхом;
• виховувати вміння обґрунтовано ставитися до результатів власної діяльності, не боятися невдач, помилок, сприймати їх як корисний особистий досвід;
• формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших;
• розвивати орієнтацію на засіб діяльності;
• навчати враховувати недосконалість людини;
• розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими та однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок думок інших.

Підтримувати підлітка - значить вірити у нього. Іноді бажані уявлення про якості дитини затьмарюють погляд дорослих на підлітка та ніяк не співвідносяться з його реальними настановами та можливостями. Варто уважно придивитися до підлітка, аби побачити те, що йому насправді потрібно.

Батьківська підтримка - це процес:

а) в якому батьки зосереджуються на позитивних рисах підлітка з метою зміцнення

його самооцінки;

б) який допомагає підлітку повірити у себе та свої здібності;

в) який допомагає уникнути помилок;

г) який підтримує підлітка у невдачах.

Замість того, щоб акцентувати увагу на помилках, батькам доведеться вербально і невербально демонструвати свою впевненість у його можливостях і підтримувати те, що він робить.

І найголовніше - необхідно довіряли підлітку, визнавати за ним право на власний вчинок, на нагороду або покарання за нього. Звісно, дорослий може (і повинен) давати поради, але в жодному випадку не можна звинувачувати підлітка, якщо він не скористався цією порадою. Довіряючи підлітку, потрібно довіряти і його вибору. Щирі та глибокі контакти підлітка з дорослими потрібні не для контролю, а для допомоги, не для втручання у справи дитини, а для емоційної підтримки. Якщо підліток близький до емоційного зриву, його щось непокоїть, він став знервованим, роздратованим, не потрібно з'ясовувати причини цього, вимагати кращої поведінки, а просто варто піти йому назустріч, зайвий раз похвалити, підтримати.

Конструктивна тривожність на відміну від деструктивної завжди спрямована на подолання чітко визначеної перешкоди.

Щоб показати віру в підлітка, батьки повинні мати мужність і бажання зробити таке:

• забути про минулі невдачі дитини;
• допомогти дитині відчути впевненість у власних силах;
• дати змогу підлітку почати все «з нуля», опираючись на те, що батьки вірять у нього та його здатність досягти успіху;
• пам'ятати про минулі успіхи й повертатися до них, а не до невдач;
• критикуючи підлітка, не треба забувати сказати, що ви впевнені у його можливостях, що цінуєте його і також засмучені такою ситуацією;
• необхідно пам'ятати, що, обговорюючи з підлітком його поведінку, батьки повинні намагатися підкреслювати, що в цілому задоволені ним як особистістю. Цим дорослі дають підлітку змогу зрозуміти, що можна робити помилки, але батьків набагато  більше цікавлять успіхи, а не невдачі;
• батьки повинні користуватися тими словами, які сприяють розвитку «Я-концепції» підлітка. Упродовж дня в батьків є для цього певні можливості. Перша полягає у демонстрації підлітку задоволення від його досягнень або зусиль. Інша можливість - навчити підлітка долати труднощі, сформувавши настановлення: «Я можу це зробити»;
• виховання впевненості в собі полягає у розвитку адекватних можливостям претензій і самооцінки. Необхідно викликати у підлітка почуття симпатії до самою себе, самоповаги, виховувати сміливість ризикувати (у межах розумного) та бути самим собою без загрози «втратити обличчя».

1. 1.

Деякі поради батькам із формування адекватної самооцінки у підлітків:

1. 1.Не захвалюйте підлітка, але й не забувайте заохочувати його. Схвалення, як

і покарання; мають відповідати вчинку.

1. 2.Заохочуйте підлітка до прояву ініціативи, але покажіть, що й інші можуть мати певні переваги.
2. 3.Показуйте на власному прикладі адекватність ставлення до успіхів і невдач; оцінюйте вголос свої можливості й результати дій.
3. 4.Порівнюйте підлітка не з іншими, а з ним самими (тим, яким він був учора та, можливо, буде завтра).

Щоб виконати ці рекомендації, необхідно набратися терпіння, винахідливості, такту і, головне, пам'ятати: будь-які спроби підвищити самооцінку тривожного підлітка мають засновуватися на чесності, довірі й безумовній любові дорослих.

І на завершення: щоб тривожність стала конструктивною, необхідно навчити підлітків навичок саморегуляції, тобто вміння аналізувати тривожні ситуації, наперед планувати свою поведінку в подібних випадках,бачити помилки та надалі враховувати їх.

Конструктивна тривожність на відміну від деструктивної завжди спрямована на подолання чітко визначеної перешкоди, і дорослий у цьому випадку може допомоги підлітку зрозуміти, що ж, власне, це за перешкода та як її можна здолати.